Поппінг у Києві

Зародився попінг приблизно на початку 1970-х років у Каліфорнії. Так само, як і багато вуличних стилів, він часто використовувався в битвах танцюристів. За допомогою попінгу виконавці взаємодіяли з публікою, демонстрували свій настрій, висловлювали почуття, емоції та заряджали глядачів неймовірною енергією. Родоначальником танцю став Сем Бугал. Одяг виконавців поппінгу спочатку передбачав офіційний стиль. Були обов'язкові костюми, капелюхи, піджаки та туфлі, але сьогодні мало хто дотримується цієї традиції. Незмінним атрибутом залишився лише капелюх.

Техніка танцю заснована на конвульсивному скороченні та швидкому розслабленні м'язів у поєднанні з численними позами, ковзаннями, рухами тіла. Щоб стати професійним виконавцем поппінга необхідно насамперед опанувати базові рухи, а це у свою чергу дозволить танцюристу розвиватися далі, починати імпровізувати та створювати індивідуальний малюнок танцю.

• Arm wave - Рух, в якому задіяні тільки верхні кінцівки, створюючи ілюзію хвилі.
• Фресно - Викид руки вперед і синхронний поворот тіла в протилежний напрямок. Одночасно відбувається скорочення м'язів у ногах чи руках.
• Pop - Головний рух у попінгу. Використовується воно в основному наприкінці якогось елементу танцю. Має на увазі різке скорочення м'язів у нижніх або верхніх кінцівках.

Спочатку попінг приймали за верхній брейк-данс, але сьогодні він сформувався в окремий стиль, має величезну популярність як у молодіжних масах, так і в професійних колах хореографів. Щоб навчитися сучасному стилю танцю, достатньо запастись терпінням та освоїти базову техніку. Якихось особливих фізичних даних чи силової підготовки не потрібно.