Меренге у Києві

Сам танець та його музичний супровід були занесені до Домінікани з берегів Пуерто-Ріко, приблизно в середині 19 століття. Прототипом меренге стали ритмічні рухи та популярна кубинська мелодія – упа. Також великий вплив на танець зробили вихідці з Африки та Іспанії. За короткий час він стрибнув із хатин бідняків у елітні салони того часу.

Основним рухом у меренгу є ритмічні переступання з ноги на ногу. Танець містить у собі безліч додаткових елементів:

- «вісімки» корпусом,

- похитування стегнами,

- обертання головою,

- Смикування плечима.

Зазвичай меренг починають з невеликої швидкості, але поступово ритм прискорюється. І, звичайно, найголовніше у цьому танці – імпровізація.

Умовно танець меренге можна поділити на три види:

• класичний парний, або «салонне меренге» (партнери танцюють, тісно притиснувшись один до одного, здійснюючи невеликі кроки та переступання, у виконанні беруть активну участь стегна, плечі та спина);
• separado, або «фігурне меренге» (партнери рухаються на деякому видаленні і без тактильного контакту, вони тримаються один від одного приблизно за 4 кроки, періодично сходяться і розходяться);
• сольний (зазвичай використовується у шоу-програмах).