Буги-вуги у Києві

Спочатку стиль бугі-вуги з'явився як музика. У сімдесятих роках 19 століття цю музику грали піаністи в придорожніх кафе Америки.

Невдовзі під незвичну музику почали танцювати. На початку 20 століття терміном «буги-вуги» називали всякий танець у форматі свінгу, виконаний в «швидкісному» режимі.

До Європи танець прийшов наприкінці Другої Світової Війни разом із концертною командою, яка проводила заходи серед американських солдатів. Танець, щоправда, суттєво було адаптовано саме до того дійства, яке ми й знаємо як бугі-вуги. Популярність цього виду танцювального мистецтва почала зростати з кінця сорокових років і досягла свого піку на початку п'ятдесятих років 20 століття. А після появи твісту і рок-н-ролу практично канув у лету.

Щоправда, професійні танцюристи виступали з деякими різновидами бугі-вуги, такі як джайв. Поступово бугі-вуги повністю переріс у акробатичний рок-н-рол і ускладнився настільки, що виконати його могли лише професіонали.

Однак у 80-ті роки кількома ентузіастами було вирішено дістатися витоків танцю. Було знайдено старі записи, і результат не забарився. У 1984 році в Німеччині відбувся перший чемпіонат з бугі-вуги, причому саме в тій формі, яка нам знайома.

Останні десятиліття захоплення цим танцем просунулося від фахівців до маси.

Особливістю бугі-вуги вважається імпровізація та почуття партнера. У процесі навчання партнер повинен навчитися показати своїй парі, що він чекає від неї, а партнерка вчиться розуміти наступні дії партнера.