Бачата у Києві

Цей танець народився у 60-х роках 20 століття (за деякими даними – раніше, у 20-х роках) у Домініканській Республіці. Бачатою називали галасливі вечірки для бідняків, музичний супровід яких вважався вульгарним і називався музикою гіркоти.

У 80-х бачата стає популярним і за кордоном.

Вона дуже різноманітна у виконанні та має кілька стилів:

• домінікана (просто бачата) – близька з погляду ідеї до меренге, але з складнішою роботою ніг;
• модерну (класика з додаванням інших видів танців: від танго до кранкчати);
• урбана (рухи приставними кроками з упором працювати корпусу).

Це дуже палкий танець. Всі рухи в ньому мають бути чуттєвими, плавними та м'якими. Партнер та партнерка знаходяться дуже близько один до одного, на мінімальній відстані. Вкрай важливий артистизм танців, їхня міміка, посмішка, гра поглядами.

У бачаті цінуються вміння розкритися, готовність йти на контакт: адже, як і будь-який інший латиноамериканський танець, вона передбачає не скутість чи стриманість, а відкритість та щирість.